macleon

Для того, щоб розуміти значення слова "свідомість" для українця (не хохла) не треба тлумачних словників. А для деяких сусідів (і їх "грязі" – "хохлів") цей термін став чимось на зразок полохала (пугала), яким ворон відлякують. Пов"язують її виникнення і поширення лише з українцями, причому період початку-середини 20 ст., а деякі примудряються приліпити й до Галичини, – ось, саме там ніби й штампують різні "мовно – полонізми" й вагонами шлють "справжнім" українцям. Ось я і вирішив роглянути деякі аспекти, щоб вияснити, чи праві ті чи інші "мовоненависники". Значення слова. У перекладі на сучасну російську мову зазвичай пишуть "сознание", в розумінні стану притомності людини, тобто здатності мислити і адекватно діяти. І це правильно. Хоч і не зовсім вірно, як на мою думку. А як щодо мови 18-19 століть?

Нещодавно я перечитав "Нотатки про Росію" Х.Манштейна (видання 1810 р., віддруковано в типографії м. Дерпт.), де виявив кілька цікавих моментів.

Нижче приводжу деякі з них.

1. Передмова видавця перекладу з оригіналу рукопису на французькій мові (пр. Глінка, 1810р.):

2. Уривок з біографічних даних Х.Манштейна:

3. Примітка видавця до тексту щодо неприязні росіян до іноземців на російській службі

 

В самих "Нотатках" слова "свђдомой","свђдома", "свђдомо" я не знайшов, хоч і роблю поправку на неуважність і те, що багато пропускав (близько 300 ст). Але факт наявності їх у словах видавця все ж дає привід зробити деякі висновки.

За текстом "свђдома" буквально означає "відόма". Отже, якби там було слово ""свђдомость", то не важко зрозуміти, що воно означає "відόмість", на сучасній російській "известность"! Отже це "крамольне" слово було присутнім у російській мові 18-початку 19 століття. Дивно, але у середині 19 ст. його вже, як і букви "ї" (з двома крапками") не простежується. "Известность" прийшла на зміну... Цікаво, це не від "известь" часом? А воно має два значення – іменник і дієслово. Тобто "вапно" (якщо з наголосом на "и"), або ж "звести" (зі світу, підірвати здоров"я)...

А що писав рецензент у 1875 р?

 

( Read more... )

Такая власть, такая гигантская сила и могущество навеяли уныние на самобытное государство, бывшее только под покровительством России. Народ, собственно принадлежавший Петру, издавна униженный рабством и деспотизмом, покорялся, хотя и с ропотом. Он имел не только необходимость, но даже и нужду, как после увидим, покориться. Их необыкновенный повелитель стремился к тому, чтобы возвысить его, хотя лекарства его были слишком сильные.
( Read more... )

Ось вирішив повернутись до праці Сигізмунда Герберштейна "Нотатки про Московію".

Псков.

Цей рік є 500-м з часу загарбання Москвою Пскова. Саме 1509 року Іоан Васільєвіч "приєднав" цю колись незалежну республіку до своїх володінь, про що пише Сигизмунд Герберштейн:
( Read more... )</div>

"...И Петр, и я – мы оба правы... (К.Рылеев, поэма "Войнаровский", 1825) "


Знаете ли вы что о генерале Манштейне? Конечно, кто-то вспомнит о Вермахте, Гитлере и прочей нерусской "нечисти"... Нет, я о другом – о Христофоре Манштейне, который родился и вырос в С-Петербурге в 1711 г. в семье призванного на службу Петром 1 богемского дворянина Карла Манштейна. Христофор, как и отец, более десяти лет верой и правдой служил государству Российскому, но разочаровался в той службе, уволился и перешел на прусскую . Свои воспоминания о службе в России, а также некоторые соображения и описание исторических событий того времени (18 век) изложил в своем труде "Современные записки о России". Позже проф. Гр.Глинка в 1809 г. перевел "Записки" на русский язык, копия с французского подлинника была отпечатана университетской типографией г. Дерпт в 1810 г.
Что ж такого изобразил Христофор Манштейн? Да много чего интересного, но основное – военные кампании России того времени и то, кто и как управлял Россией, то есть дворовые интриги, перевороты и др.